Главная | Регистрация | Вход | RSSВівторок, 17.09.2019, 16:35

Горбанівське НВО "Загальноосвітня школа I-II ступенів-ДНЗ"

Меню сайта
Каталог статей
Свято квітів [0]
олімпійський тиждень [0]
День вчителя [0]
Форма входу
Фотоматеріали
[11.09.2015]
Олімпійський тиждень (2)
[21.09.2015]
Акція " Голуб миру" (0)
[28.09.2015]
Тиждень біології (0)
[13.10.2015]
День захисника України (0)
[30.10.2015]
Місячник шкільної бібліотеки (0)
Корисно
Національна дитяча гаряча лінія Національна дитяча гаряча лінія

Книга -джерело знань


Усний журнал                                             
Сторінка № 1.   «З історії книжки»
Ведуча. Всюди поряд із нами книжка або підручник. Вона — наш друг і порадник. І навіть уявити важко, що давно-давно на землі не було книжок у сучасному вигляді, бо люди ще не вміли їх виготовляти.
Ведучий. Сторінками найдавніших книжок було каміння, стіни печер, вояцькі щити, посуд. Згодом люди додумалися писати на глині, яку потім сушили і випалювали на вогні.
Ведуча. Та чи багато напишеш на цеглинах? До того ж, ці книжки важкі й незручні. Коли б, скажімо, якийсь учений збирався в дорогу і брав дві — три такі книжки, йому потрібен був би… віз.
    З часом стали виробляти зручні й легкі книжки з тонкої козячої або телячої шкіри. Першу таку книжку виготовили у старовинному грецькому місті Пергама — через те папір зі шкіри і назвали пергаментом. Але вони були дуже дорогими. На виготовлення однієї книжки потрібні були шкури цілої череди телят. Отож люди шукали, із чого ж виготовляти книжки, щоб вони були дешевші та простіші.
Ведучий. В Африці вздовж річок є густі зарості болотяної рослини — папірусу. Спочатку його використовували лише для будівництва. А згодом почали так обробляти волокна рослин, щоб виготовляти з них і папір. Відтоді з’явилися книжки, точніше — сувої з папірусу. Писати на його сухих стеблах було зручно, але через кілька років такі «книжки» ламались і розсипались.
Ведуча. Справжній папір, що на ньому пишуть і сьогодні, з’явився дві тисячі років тому. Тоді й почали у багатьох країнах писати на папері, саме писати, бо книжки були рукописними.
Ведучий. Минуло ще багато років, поки з’явилося книгодрукування. У нашій країні це сталося у XVI ер.
      Буквар – книжка для початкового навчання грамоти.                            М.Ожегов                                                                                                            
Ведучий. Слово «буквар» походить від букової гілки. З бука — дерева — вирізьблювали дощечки і наносили на них писемні знаки. Якщо будете на Буковині, підіть у буковий гай і привітайте, подякуйте деревам, бо вони родичі буквам, букварям, абеткам, алфавітам.
Ведуча. У Київській Русі переписування книжок було відоме з IX ер. Найстародавнішою з відомих рукописних книжок давньоруської писемності є Остромирове Євангеліє, переписане в 1056—1057 ро¬ках у Києві. Надзвичайно висока майстерність письма і художнього оздоблення цього твору переконливо засвідчує, що він не був першою давньоруською рукописною книжкою.
Ведучий. Другою і третьою  з відомих рукописних книжок є «Ізборники Святослава»: написаний у Києві в 1073 і переписаний у 1076 році. Під впливом Києва переписування книжок почалося також у Чернігові, Луцьку, Львові, Острозі.
Ведуча. Якість письма і оформлення рукописної книжки в часи Середньовіччя досягла надзвичайно високого рівня. Проте рукописних книжок було мало, і коштували вони дуже дорого. Тому ними користувалося обмежене коло людей — переважно духівництво та панівні прошарки населення. Розвиток науки і промисловості викликав потребу в швидкому й дешевому способі розмноження книжки. Ним і стало книгодрукування.
Ведучий. Друкарство надзвичайно швидко поширювалося по всій Європі. В Італії воно виникло в 1464 році, Франції —1470, Голландії та Угорщині —1473, Іспанії —1474, Англії — 1480, Данії —1482, в Португалії — в 1848 році.
Ведуча. Фіоля Швайпольта вважають першим друкарем слов’янських книжок кириличним шрифтом. Ним було надруковано 4 книжки: «Тріодь пісна», «Тріодь цвітна», «Осьмогласник (Охтоїк)» і «Часословець». Перші дві датуються 1491 роком. Більшість дослідників вважає «Осьмогласник» за першу слов’янську книжку, друковану кирилицею. Є інформація, що Фіоль Швайпольт видрукував і п’яту книжку — «Псалтир», але вона до нашого часу не збереглася.
Ведучий. Багато суперечок виникало навколо питання, якою зі слов’янських мов надруковані ці книжки, кому належить честь бути народом, мовою якого надруковано першу книжку кирилицею. Іван Огієнко в «Історії українського друкарства» стверджує, що «де Фіоль не був зв’язаний традиційним церковно-слов’янським текстом, там мова його видань має дуже багато відзнак живої української мови». Тобто, на його думку, книжки, надруковані Фіолем Швайпольтом, були видані українською мовою.
Ведуча. На жаль, діяльність Фіоля Швайпольта закінчилася досить трагічно. В 1492 році за друкарську діяльність його було заарештовано краківською інквізицією.
Ведучий. Як засвідчують історичні джерела, на початку XVI століття у слов’янських народів відчувався великий брак біблійних книжок. Не було видрукувано і повного тексту Біблії. Франциск Скорина вирішив перекласти Біблію на тогочасну літературну руську мову і видрукувати нею всі біблійні книжки.
Ведуча. Зібравши необхідні рукописи, Ф. Скорина переїхав до Чехії і там наприкінці 1516 —на початку 1517 років заснував друкарню. Він переклав усі книжки Біблії і в 1517 році видав перші її томи.
         Першою книжкою, яка буда ним надрукована, став «Псалтир». На сьогоднішній день збереглися лише 2 його примірники.
Ведучий. Книжки Ф. Скорини були дуже відомі, вони поширювались у багатьох слов’янських землях. Але в 1519 році його робота в Празі раптово припинилася. Скорина перевозить свою друкарню до Вільно. Протягом 1522—1525 ро¬ків там надруковано 22 видання. Передусім видавець надрукував «Малу подорожну книжку» — своєрідний комплект із 21 видання. Серед них: «Часословець», «Псалтир», «Акафісти» і «Канони», «Пасхалія». Частину акафіс¬тів і канонів Скорина склав сам.
Ведуча. У 1525 році Франциск Скорина надрукував «Апостол». Ця частина «Нового Заповіту» була вперше видана кириличними літерами.
  Друкарська та просвітницька діяльність Франциска Скорини залишила глибокий слід у розвитку культури багатьох слов’янських народів.
Ведучий. Іван Федоров заснував перші друкарні в Росії та в Україні, заклав підвалини постійного книгодрукування в Білорусії. Безпосередньо в Україні його діяльність почалася з того часу, як наприкінці 1572 року друкар переїхав до Львова.
           У Львові на той час не було ще друкарні. Долаючи величезні труднощі, пов’язані з її створенням, 25 лютого 1573 року Федоров почав друкувати «Апостол», а 15 лютого 1574 року завершив роботу. Наклад цієї книжки був приблизно 1000 примірників.
Ведуча. Дослідники вважають, що одночасно з «Апостолом», а можливо, і трохи раніше, почалося друкування «Азбуки». Точна дата її виходу невідома. Є припущення , що І. Федоров перед початком роботи над «Апостолом» міг друкувати невеличкі брошури й листівки незначними накладами. Адже перед тим, як почати видання такої великої книжки, він мав перевірити устаткування друкарні.              Дослідники вважають «Апостол» 1574 року першою точно датова¬ною українською книжкою.
Ведучий. Другою важливою книжкою Івана Федорова, яку на¬друковано в Львівській друкарні, вважають «Азбуку». Вона — пер¬ший слов’янський підручник ки¬рилицею. Збереглося лише кілька примірників цієї пам’ятки давньо¬українського друкарства.
Ведуча. На початку 1576 року І. Федоров переїхав на Волинь — спершу в село Дермань, а згодом до Острога і перейшов на службу до князя Костянтина Острозького. Праця в Острозькій друкарні була найбільш плідною. За неповних чотири роки, з 1578 до 1581, дру¬кар здійснив 5 відомих видань, се¬ред них — знаменитої Острозької Біблії.
У 1578 році видрукувано «Острозьку Азбуку». Зберігся лише один її примірник.
У 1580 році виходять у світ «Псалтир» і «Новий Заповіт». Того року надруковано «Книжку зібрань речей найпотрібніших, коротко викладених…» та «Хронердним» Андрія Римши. «Книжне зібрань речей найпотрібніших, коротко викладених…» — перший в історії вітчизняної бібліографії абетково-предметний покажчик, за допомогою якого можна швидко знаходити  тексти.
Ведучий, Видавничі плани князя Острозького були грандіозними. Він вирішив видрукувати вперше повну слов’янську Біблію. Робота над нею тривала в 1580—1581 роках.
            Це видання — один із шедеврів давньоукраїнського друкарства. На старослов’янську мову Біблію повністю переклали в 1499 році в Новгороді. Князь зміг дістати у Москві її переклад. Крім того, щоб ознайомитися зі списками в Сербії та Болгарії, туди помандрували І. Федоров із помічниками. Дослідники вважають, що наклад її був не менший ніж 2000 примірників. Книжка мала 1256 сторінок. Видання цієї книжки стало важливою подією в історії культури східнослов’янських народів.
Ведуча, Видання першої книжки в Києві тісно пов’язане з ім’ям видатного українського православного, церковного і культурного діяча Єлисея Плетенецького.
          20 грудня 1616 року в Києві було видано першу книжку — «Часослов».
         У 1616—1624 роках Є. Плетенецький видав 11 значних творів релігійного, історичного та полемічного характеру. Зокрема, «Антологіон» (1619), «Номоканон» (1620, 1624), «Служебник» (1620).
Ведучий. Протягом XVI— XVII ер. друкарні засновуються в багатьох містах України. Збільшився випуск нових книжок. Так, Львівська друкарня в 1591—1622 роках видрукувала 13 книжок, Острозька — за 1574—1595 рр. — 18, Київська — за 1615—1630 — 40 книжок, серед яких значну частину становили монументальні твори на 500—1500 сторінок.
Ведуча. Іван Федоров заснував перші друкарні в Росії та Україні, заклав підвалини постійного книгодрукування в Білорусії. Точна дата його народження невідома. На думку більшості дослідників, народився І. Федоров близько 1510 року. Є припущення, яке під¬тверджено університетськими записами, що він навчався в Краківському університеті і в 1532 році здобув ступінь бакалавра.
        У 50—60-их роках XVI ер. І. Федоров — диякон у церкві Ніко¬ли Гостунського в Московському кремлі. Водночас у Москві діяла так звана анонімна друкарня. Одним із працівників у ній був І. Федоров. Але її закрили. Після цього в Москві було створено державну друкарню, яку очолив І. Федоров.
Ведучий. 1 березня 1564 року з неї вийшла перша книжка — «Апостол». Видання вважається першою точно датованою московською книжкою. Вона мала вишукане оздоблення, її було прикрашено гравійованими по дереву заставками. В післямові розповідалося про заснування друкарні, названо й імена друкарів — Івана Федорова та Петра Мстиславця. Наклад видання був близько 2000 примірників. До наших днів збереглося 55 із них.
          У серпні — жовтні 1565 року друкар випустив у світ два видання «Часовника». Ця книжка використовувалась як підручник.
Та діяльність І. Федорова стала не до вподоби церковній верхівці.
Ведуча. Першодрукарі вимушені були покинути Москву. Нову друкарню заснували в     Заблудові у Великому Литовському князівстві. 17 березня 1569 року вийшло в світ «Вчительське Євангеліє». На його сторінках було вміщено «Слово» Кирила Туровського — першу друковану пам’ятку давньоруської літератури. В цьому самому році П. Мстиславець переїхав до Вільнюса, де за допомогою багатих купців теж заснував друкарню.
             І. Федоров залишився в Заблудові і в березні 1570 року випустив «Псалтир» із «Часословцем». Та через великі затрати діяльність друкарні було припинено. Г. Ходкевич, завдяки якому було засновано друкарню, запропонував І. Федорову село для господарювання. Першодрукар рішуче відмовився: «Адже не личило мені за оранкою та сівбою своє життя вікувати. Бо маю я замість плуга знаряддя для майстерності рук своїх, замість житніх зерен повинен я духовне насіння розсівати по світі і всім роздавати належну їм духовну поживу».
Ведучий. У давнину книжку прикрашали, як наречену. Сторінки оздоблювалися малюнками неймовірної краси. Палітурки робили із м’якої шкіри. На обгортках розмішували дорогоцінне каміння, золоті, срібні застібки.
«Книжне слово в перлинах ходить». Великих грошей коштувала книжка. Мати бібліотеку з 4—5-ти книжок — означало володіти великим майном, якому заздрили. Одну книжку можна було поміняти на цілий табун коней, стадо корів, на купу соболиних шуб.
Ведуча. Життя книжки було сповнене небезпеки. Ці творіння гинули під час пожеж, повеней, воєн. Коли наближалися вороги, люди забирали з собою не тільки хліб і воду, а й книжки. Вони зміцнювали дух, утішали, вселяли надію. Кожна книжка в житті людини пам’ятна, як перша любов.
Сторінка № 2.«Народ про книжку»
Приказки та прислів’я
«Книжки читати— усе знати».
«Книжка — твій друг».
«Книжку читай, розуму на¬бирай».
«Хочеш пізнати світ — читай книжки».
«Мудра книжка — безцінний скарб».
«Книжка — джерело знань».
«Книжка — найкращий по¬радник».
«Книжка вчить, як на світі жить».
«Хто багато читає, той багато знає».
«Книжка — найкращий подарунок».
«Золото добувають із землі, а знання — із книжок».
«Не на користь книжку читати, коли вершки лише хапати».
Видатні люди про книжки
«Книга рятує душу від здерев’яніння» (Т. Шевченко).
«Книжки — це величезне багатство» (В, Сосюра).
«Люди перестають мисли¬ти, коли перестають читати» (Д. Дідро).
«Життя без книг — це хата без вікна» (Д. Павличко).
«Серед книжок, як і серед людей, можна потрапити в хорошу і погану компанію» (К Гельвецій).
«Читаючи в перший раз хорошу книжку, ми переживаємо ті самі почуття, як і під час знайомства з новим другом. Знову прочитати вже прочитану книжку означає знову побачити старого друга» (Вольтер).
«Сучасна людина перебуває перед Гімалаями бібліотек в особі золотошукача, якій треба відшукати крупинки золота в масі піску» (С. Вавилов).
«…кращі з книжок — ті, які дають більше за все поживи для роздумів, і при цьому на різні теми» (А. Франс).
«Книжка — це духовний заповіт одного покоління іншому, порада вмираючого старця юнакові, який починає жити.,.» (О. Герцен).
«Твір, який читають, має теперішнє, твір, який перечитують, — має майбутнє» (О. Дюма).
«Яке величезне багатство може бути в маленькій зібраній бібліотеці. Компанія наймудріших і найдостойніших людей, вибрана з усіх цивілізованих країн світу протягом тисяч років» (Р. Емерсон).
«Секрет всесвітнього вічного успіху книжки в її правдивості» (О. Бальзак).
«…істинні вчені бувають не ті, що читають багато, але ті, що читають корисне» (Арістіп).
«Друкувати книжки — це означає друкувати гроші» (народна мудрість).
Загадки
Хто говорить мовчки? (Книжка.)
Не думає, не гадає, а інших навчає. (Книжка.)
Не кущ, а з листочками. Не сорочка, а зшита. Не людина, а навчає. (Книжка.)
Бачити — не бачить, чути — не чує, мовчки говорить, добре мудрує. (Книжка.)
Добре бачить, а сліпий. (Не¬письменний.)
Біле поле, а мудрий на нім оре. (Письмо.)
Біла рілля, чорне насіння. Лиш той посіє, хто розуміє. (Папір, писання.)
Закінчити прислів ‘я
Книжка вчить, як на світі… (жить).  З книжкою жити — вік не… (тужити).
Сторінка № 3.   «Сторінками підручника»
Ведуча. Діти навчаються – і книжки з ними йдуть до школи, переходять із молодшого класу до старшого. Називаються вони під¬ручниками.
Ведучий. Підручники — друж¬ний та мудрий народ. Усе можуть зробити, про що не попросиш. Можуть завітати разом з учнями на сто років у майбутнє чи назад на сто років — у історію нашої країни.
Ведуча. Підручники поведуть у похід місцями боїв. Вони вчать бути сміливими, добрими, мило¬сердними.
Ведучий. Любий друже! Ти тримаєш у руках підручник, з якого почнеться твоя подорож чу¬довою і захопливою Країною під назвою література. Ти навчишся не тільки бачити величні обрії, а й помічати кришталеву росинку на пелюстці троянди; будеш співчувати Хлопчикові-зірці й радіти разом із Гердою — справжніми відкриттями буде сповнена для тебе кожна сторінка!
Сторінка № 4.  «Книги — морська глибина»
Ведуча. А чи знаєте ви, звідки пішла звичка класти під подушку книжку або підручник? Слухайте цю історію…
Читець. Королева у казково¬му палаці оголосила про тиждень книжки.
«Тиждень книжки» — зазвуча¬ло серед міста, як сигнал,
За годину місто стало, як один читальний зал.
Всі читають урочисто — і безву¬сі й вусачі.
Скільки мешканців у місті — стільки в місті читачів.
У трамваях теж читають, щось мугичучи під ніс,
Сторінки перегортають під ритмічний стук коліс.
Лиш з малими читачами в хаті клопіт вечорами —
Від книжок (хоч треба спати) їх ніяк не відірвати.
За той тиждень розмаїтий по¬любились так книжки,
Що кладуть донині діти на ніч їх під подушки.
Ведучий. Ми читаємо книжки, вчимося за підручниками, беремо їх у бібліотеці, купуємо в магази¬ні… Але ще не всі ставляться до книжок так, як вони на те заслуго¬вують, — із пошаною.
Ведуча. А уявіть собі, діти, що в один день зникла вся друкована продукція. Як ви дізнаєтесь, яке число зараз, який місяць, який рік, день? Чи зможете ви прочитати про новини у світі та в Україні, якщо не буде газет? Запам’ятайте: шануйте, бережіть, любіть книжки! І тоді весь розум, мудрість і людська доброта переходитимуть до вас через книжки.







Пошук
Календар
«  Вересень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Архів записів

Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації   Міністерство освіти і науки України, молоді та спорту україни   Видавництво педагогічна преса   Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів   Всеукраїнська освітня мережа   Освітній портал «ПедПРЕСА»
Зробити безкоштовний сайт з uCoz